безголовий

Значення в інших словниках

1. безголовий — безголо́вий прикметник Орфографічний словник української мови
2. безголовий — Без голови; (дурний) безмозкий, недотепний, дурноголовий. Словник синонімів Караванського
3. безголовий — -а, -е. 1》 Який не має голови. || Якому відтято голову; обезглавлений. 2》 перен. Дурний, дурноголовий. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. безголовий — БЕЗГОЛО́ВИЙ, а, е. 1. Який не має голови. Тут же, на морському дні, живуть деякі представники безголових, або пластинчатозябрових, молюсків (з наук. літ.); // Якому відтято голову; обезглавлений. Словник української мови у 20 томах
5. безголовий — ДУРНИ́Й (розумово обмежений), НЕРОЗУ́МНИЙ, ВІДСТА́ЛИЙ, НЕДОТЕ́ПНИЙ, ТУПИ́Й, ТУПОУ́МНИЙ, ДУРНОГОЛО́ВИЙ розм., ПУСТОГОЛО́ВИЙ розм., ТВЕРДОГОЛО́ВИЙ розм., ТУПОГОЛО́ВИЙ розм., ДУБОГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗМО́ЗКИЙ розм., ДУРНОЛО́БИЙ розм. Словник синонімів української мови
6. безголовий — Безголо́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. безголовий — БЕЗГОЛО́ВИЙ, а, е. 1. Який не має голови. Тут же [на морському дні] живуть деякі представники безголових, або пластинчатозябрових, молюсків (Курс заг. геол., 1947, 165); // Якому відтято голову; обезглавлений. Словник української мови в 11 томах
8. безголовий — Безголовий, -а, -е 1) Не имѣющій головы. 2) Безумный, безсмысленный. Мовчати б вам. то й то б уже був розум: здавалось би, що й ви не безголові. К. Іов. 28. Словник української мови Грінченка