безголовий
БЕЗГОЛО́ВИЙ, а, е.
1. Який не має голови.
Тут же [на морському дні] живуть деякі представники безголових, або пластинчатозябрових, молюсків (Курс заг. геол., 1947, 165);
// Якому відтято голову; обезглавлений.
Дивлюся, в могилі усе козаки: Який безголовий, який без руки (Шевч., II, 1953, 232);
Кинула [Секлета] на долівку безголовий тулуб [курки], він бив крилами, підкидався (Донч., III, 1956, 133).
2. перен. Дурний, дурноголовий.
Тут Микита зірвавсь: — Усі ви безголові! (Тич., І, 1946, 112);
Я все пам’ятаю. Все: і як той Пуперюк з німецьким кайзером безголового гетьмана в нашому Києві ставив… І як він Україну пілсудчикам продавав (Жур., Вечір.., 1958, 356).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безголовий — безголо́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- безголовий — Без голови; (дурний) безмозкий, недотепний, дурноголовий. Словник синонімів Караванського
- безголовий — -а, -е. 1》 Який не має голови. || Якому відтято голову; обезглавлений. 2》 перен. Дурний, дурноголовий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безголовий — БЕЗГОЛО́ВИЙ, а, е. 1. Який не має голови. Тут же, на морському дні, живуть деякі представники безголових, або пластинчатозябрових, молюсків (з наук. літ.); // Якому відтято голову; обезглавлений. Словник української мови у 20 томах
- безголовий — див. дурний; нетямущий Словник синонімів Вусика
- безголовий — ДУРНИ́Й (розумово обмежений), НЕРОЗУ́МНИЙ, ВІДСТА́ЛИЙ, НЕДОТЕ́ПНИЙ, ТУПИ́Й, ТУПОУ́МНИЙ, ДУРНОГОЛО́ВИЙ розм., ПУСТОГОЛО́ВИЙ розм., ТВЕРДОГОЛО́ВИЙ розм., ТУПОГОЛО́ВИЙ розм., ДУБОГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗМО́ЗКИЙ розм., ДУРНОЛО́БИЙ розм. Словник синонімів української мови
- безголовий — Безголо́вий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- безголовий — Безголовий, -а, -е 1) Не имѣющій головы. 2) Безумный, безсмысленный. Мовчати б вам. то й то б уже був розум: здавалось би, що й ви не безголові. К. Іов. 28. Словник української мови Грінченка