бранець

Значення в інших словниках

1. бранець — бра́нець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. бранець — <�військово>полонений; ЗСТ. рекрут, новобранець; мн. Словник синонімів Караванського
3. бранець — [бранеиц'] -н'ц'а, ор. -нцеим, м. (на) -нцеив'і/-н'ц'у, мн. -н'ц'і, -н'ц'іў Орфоепічний словник української мови
4. бранець — -нця, ч., нар.-поет. 1》 Полонений, військовополонений. 2》 діал. Рекрут, новобранець. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. бранець — БРА́НЕЦЬ, нця, ч. 1. поет. Полонений, військовополонений. І накинувся на бранця З лютим вереском Кончак (І. Франко); [Тірца:] Пройдуть роки, з полону бранець верне (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
6. бранець — ПОЛОНЕ́НИЙ ім. (той, кого взято в полон), ПОЛОНЕ́НИК рідше, БРА́НЕЦЬ заст., поет., ПОЛОНЯ́НИК заст., ПОЛОНЯ́НИН перев. фольк.; ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕ́НИЙ (під час війни); ЯЗИ́К розм. (від якого можна дістати потрібні відомості). — Тут колись велика битва була. Словник синонімів української мови
7. бранець — Бра́нець, -нця, -нцеві, -цем, -нцю! бра́нці, бра́нців, -нцям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. бранець — БРА́НЕЦЬ, нця, ч., нар.-поет. 1. Полонений, військовополонений. І накинувся на бранця З лютим вереском Кончак (Фр., XIII, 1954, 373); [Тірца:] Пройдуть роки, з полону бранець верне (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
9. бранець — Бранець, -нця м. 1) Плѣнникъ, военноплѣнный. 2) Рекрутъ. Желех. Бранець на стойці. Федьк. ІІІ. 45. 3) Нанятый человѣкъ для выдергиванія конопли; чаще во мн. ч. бранці. Волч. у. Словник української мови Грінченка