1. Словник синонімів Вусика

невільник

Арештант, бранець, виселенець, виселений, в'язень, галерник (іст.), заарештований, загнузданий, загнузданик, закайданений, закапканений, закріпачений, заложник, заручник, засланець, засланий, засланик, захомучений, захомученик, зек, кайданник, каторжаник, каторжанин, колодник, кріпак, острожник, підданець, підданик, підкайданник, підконвойний, підневільний, підневільник, підсудний, під'яремець, під'яремний, під'яремник, полонений, полоненець, полоненик, полоняник, полонянин, раб, репресованець, репресований, рештант, тюремник, тюряжник, уймак (полонений), уярмлений, ясирник (іст.)

Фразеологічні синоніми: живий товар (невільникиу якими торгували); людський товар

Похідні: бути в татарських ликах (в неволі); бути під кормигою (т.с.)

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невільник — неві́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. невільник — Раб, іст. галерник; (бранець) полонений; невольник; п! В'ЯЗЕНЬ. Словник синонімів Караванського
  3. невільник — [неив’іл'ниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  4. невільник — заст. невольник, -а, ч. 1》 Те саме, що раб. 2》 Той, кого взяли в полон або насильно поневолили. || заст. Ув'язнений, арештант. 3》 Людина, яка перебуває під владою кого-, чого-небудь, позбавлена свободи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. невільник — НЕВІ́ЛЬНИК, заст. НЕВО́ЛЬНИК, а, ч. 1. Те саме, що раб. Ходить [віла] скрізь по вулицях, майданах, де стоять невільники на продаж, та шукає свого побратима (Леся Українка); Петро положив йому гаман грошей за пазуху на викуп невольника з неволі (П. Куліш). Словник української мови у 20 томах
  6. невільник — В'Я́ЗЕНЬ (той, хто перебуває в ув'язненні), УВ'Я́ЗНЕНИЙ, АРЕШТА́НТ, АРЕШТО́ВАНИЙ, НЕВІ́ЛЬНИК, ТЮРЯ́ЖНИК розм., КРИМІНА́ЛЬНИК заст., ОСТРО́ЖНИК заст., НЕВО́ЛЬНИК заст. Думали невдовзі налетіти на гестапівську тюрму і визволити в'язнів (А. Словник синонімів української мови
  7. невільник — Неві́льник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. невільник — НЕВІ́ЛЬНИК, заст. НЕВО́ЛЬНИК, а, ч. 1. Те саме, що раб. Ходить [віла] скрізь по вулицях, майданах, де стоять невільники на продаж, та шукає свого побратима (Л. Укр., І, 1951, 390); Петро положив йому гаман грошей за пазуху на викуп невольника з неволі (П. Словник української мови в 11 томах
  9. невільник — Невільник, -ка м. Невольникъ, рабъ; заключенный въ тюрьму. Гість — невільник: де посадять, там і сиди. Ном. № 11943. ум. невільничок. Словник української мови Грінченка