1. Словник української мови в 11 томах

невільник

НЕВІ́ЛЬНИК, заст. НЕВО́ЛЬНИК, а, ч.

1. Те саме, що раб.

Ходить [віла] скрізь по вулицях, майданах, де стоять невільники на продаж, та шукає свого побратима (Л. Укр., І, 1951, 390);

Петро положив йому гаман грошей за пазуху на викуп невольника з неволі (П. Куліш, Вибр., 1969, 196);

На цьому судні везли негрів-невільників (Видатні вітч. географи.., 1954, 61).

2. Той, кого взяли в полон або насильно поневолили.

— Хто там у вагоні? — обережно запитує Панько.. — Невільники… Женуть до Німеччини… (Ю. Янов., І, 1954, 184);

Багато невільників втікало ще по дорозі.., як тільки ешелони заходили в лісисті місця України (Логв., Давні рани, 1961, 94);

// заст. Ув’язнений, арештант.

Він сам порядкував переселенням до цих комірок і одразу зажив поваги серед невільників (Досв., Вибр., 1959, 175);

Невольник кайданами дзвоне Та куряву шляхом зрива (Граб., І, 1959, 306);

*У порівн. Тоскно, мов невільник із тюрми, дивлюся в сіру каламуть (Речм., Твій побратим, 1962, 199).

3. Людина, яка перебуває під владою кого-, чого-небудь, позбавлена свободи.

Князі та їх бояри силуються ослабити і розірвати громадські вільні порядки по селах, щоб опісля роз’єднаних і розрізнених людей тим легше повернути в невольників і слуг (Фр., VI, 1951, 36);

— Скрізь треба платити й мастити, щоб не бачити своїх дітей невільниками в багацьких та панських маєтках (Козл., Ю. Крук, 1957, 345);

*У порівн. Гість — як невільник, де посадять, там і сидить (Укр.. присл.., 1955, 142).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невільник — неві́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. невільник — Раб, іст. галерник; (бранець) полонений; невольник; п! В'ЯЗЕНЬ. Словник синонімів Караванського
  3. невільник — Арештант, бранець, виселенець, виселений, в'язень, галерник (іст.), заарештований, загнузданий, загнузданик, закайданений, закапканений, закріпачений, заложник, заручник, засланець, засланий, засланик, захомучений, захомученик, зек, кайданник... Словник синонімів Вусика
  4. невільник — [неив’іл'ниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  5. невільник — заст. невольник, -а, ч. 1》 Те саме, що раб. 2》 Той, кого взяли в полон або насильно поневолили. || заст. Ув'язнений, арештант. 3》 Людина, яка перебуває під владою кого-, чого-небудь, позбавлена свободи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. невільник — НЕВІ́ЛЬНИК, заст. НЕВО́ЛЬНИК, а, ч. 1. Те саме, що раб. Ходить [віла] скрізь по вулицях, майданах, де стоять невільники на продаж, та шукає свого побратима (Леся Українка); Петро положив йому гаман грошей за пазуху на викуп невольника з неволі (П. Куліш). Словник української мови у 20 томах
  7. невільник — В'Я́ЗЕНЬ (той, хто перебуває в ув'язненні), УВ'Я́ЗНЕНИЙ, АРЕШТА́НТ, АРЕШТО́ВАНИЙ, НЕВІ́ЛЬНИК, ТЮРЯ́ЖНИК розм., КРИМІНА́ЛЬНИК заст., ОСТРО́ЖНИК заст., НЕВО́ЛЬНИК заст. Думали невдовзі налетіти на гестапівську тюрму і визволити в'язнів (А. Словник синонімів української мови
  8. невільник — Неві́льник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. невільник — Невільник, -ка м. Невольникъ, рабъ; заключенный въ тюрьму. Гість — невільник: де посадять, там і сиди. Ном. № 11943. ум. невільничок. Словник української мови Грінченка