1. Словник синонімів української мови

невільник

В'Я́ЗЕНЬ (той, хто перебуває в ув'язненні), УВ'Я́ЗНЕНИЙ, АРЕШТА́НТ, АРЕШТО́ВАНИЙ, НЕВІ́ЛЬНИК, ТЮРЯ́ЖНИК розм., КРИМІНА́ЛЬНИК заст., ОСТРО́ЖНИК заст., НЕВО́ЛЬНИК заст. Думали невдовзі налетіти на гестапівську тюрму і визволити в'язнів (А. Хижняк); Лобатий став ближче розглядати ув'язнених (О. Гончар); Охорона табору чекала з дня на день вагонів, щоб вивезти невільників далі на захід (О. Гончар); Мати й журилася тоді крізь дротяну сітку: — ..В селі он чоловіки як чоловіки, а ти вже кримінальник рік-річно (П. Козланюк); Острожник, який утече, арештант, новобранець — усі в ліс (Г. Хоткевич); У тій темниці пробувало сімсот козаків, Бідних невольників (пісня). — Пор. кайда́нник.

НЕВІ́ЛЬНИК (НЕВО́ЛЬНИК заст.) (той, хто перебуває в неволі, під владою кого-, чого-небудь), РАБ підсил. — Скрізь треба платити й мастити, щоб не бачити своїх дітей невільниками в багацьких та панських маєтках (П. Козланюк); Поступово з жартівливих розмов знову зійшли (заробітчани) на Таврію, на умови найму та життя строкових рабів (О. Гончар). — Пор. 1. раб.

РАБ (людина, яка є власністю іншої — рабовласника, пана), НЕВІ́ЛЬНИК, НЕВО́ЛЬНИК заст. І раб копає землю, теше камінь, і носить мул з ріки (Леся Українка); Зараз Юруш взяв нагайку в руки й погнав слуг, наймитів та чорних невільників на роботу в поле (І. Нечуй-Левицький). — Пор. 1. неві́льник.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невільник — неві́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. невільник — Раб, іст. галерник; (бранець) полонений; невольник; п! В'ЯЗЕНЬ. Словник синонімів Караванського
  3. невільник — Арештант, бранець, виселенець, виселений, в'язень, галерник (іст.), заарештований, загнузданий, загнузданик, закайданений, закапканений, закріпачений, заложник, заручник, засланець, засланий, засланик, захомучений, захомученик, зек, кайданник... Словник синонімів Вусика
  4. невільник — [неив’іл'ниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  5. невільник — заст. невольник, -а, ч. 1》 Те саме, що раб. 2》 Той, кого взяли в полон або насильно поневолили. || заст. Ув'язнений, арештант. 3》 Людина, яка перебуває під владою кого-, чого-небудь, позбавлена свободи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. невільник — НЕВІ́ЛЬНИК, заст. НЕВО́ЛЬНИК, а, ч. 1. Те саме, що раб. Ходить [віла] скрізь по вулицях, майданах, де стоять невільники на продаж, та шукає свого побратима (Леся Українка); Петро положив йому гаман грошей за пазуху на викуп невольника з неволі (П. Куліш). Словник української мови у 20 томах
  7. невільник — Неві́льник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. невільник — НЕВІ́ЛЬНИК, заст. НЕВО́ЛЬНИК, а, ч. 1. Те саме, що раб. Ходить [віла] скрізь по вулицях, майданах, де стоять невільники на продаж, та шукає свого побратима (Л. Укр., І, 1951, 390); Петро положив йому гаман грошей за пазуху на викуп невольника з неволі (П. Словник української мови в 11 томах
  9. невільник — Невільник, -ка м. Невольникъ, рабъ; заключенный въ тюрьму. Гість — невільник: де посадять, там і сиди. Ном. № 11943. ум. невільничок. Словник української мови Грінченка