1. Словник української мови в 11 томах

невільний

НЕВІ́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Залежний від кого-небудь, гноблений, поневолюваний кимось; позбавлений волі, свободи.

Життя йшло, а було в житті тому і кайданів, і голоду, і холоду, і всього, що мусить зазнати співак невільного народу (Коцюб., І, 1955, 175);

Малим невільним хлоп’ям, "козачком" вивіз його [Тараса] пан (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 181);

// у знач. ім. неві́льний, ного, ч. Той, хто позбавлений волі, свободи.

Є ще в світі людожерство і в колоніях раби… Глянь, невільний: в нас братерство, — тож і в себе так зроби! (Тич., Комунізму далі.., 1961, 22).

2. У якого немає можливості, умов для здійснення чого-небудь.

Глухо скрізь, холодно, темно; Смерть повіває могильна… Щастя я прагнув даремно: Ти його дати невільна (Граб., І, 1959, 358);

Невільна вона розпоряджатися собою як завгодно. Крім власних бажань, є ще й почуття обов’язку… (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 10).

3. Який здійснюється незалежно від чиєї-небудь волі і свідомості; мимовільний.

Замовк, нарешті, той, що сміявся. Востаннє оглядається на свої невільні діяння… (Довж., Зач. Десна, 1957, 8).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невільний — неві́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. невільний — Залежний, поневолений, позбавлений волі, д. несвобідний; (що зробити) неспроможний. Словник синонімів Караванського
  3. невільний — -а, -е. 1》 Залежний від кого-небудь, гноблений, поневолюваний кимось; позбавлений волі, свободи. || у знач. ім. невільний, -ного, ч. Той, хто позбавлений волі, свободи. 2》 У якого немає можливості, умов для здійснення чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. невільний — НЕВІ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Залежний від кого-небудь, гноблений, поневолюваний кимсь. Життя йшло, а було в житті тому і кайданів, і голоду, і холоду, і всього, що мусить зазнати співак невільного народу (М. Словник української мови у 20 томах
  5. невільний — МИМОВІ́ЛЬНИЙ (який трапляється або виявляється випадково, ненароком), НЕВІ́ЛЬНИЙ, ПОНЕВІ́ЛЬНИЙ діал., НЕДОБРОХІ́ТНИЙ діал. Марійка з мимовільним смутком ловила відголоски луни (О. Донченко); Замовк, нарешті, той, що сміявся. Словник синонімів української мови
  6. невільний — Неві́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. невільний — Невільний, -а, -е Несвободный. Словник української мови Грінченка