брьохнути

Значення в інших словниках

1. брьохнути — брьо́хнути дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
2. брьохнути — -ну, -неш, док., розм. 1》 неперех. Важко, з шумом упасти; брязнути. 2》 перех. Кинути з силою, ударивши об що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. брьохнути — БРЬО́ХНУТИ, ну, неш, док., розм. 1. Важко, з шумом упасти; брязнути. Так і брьохнув у воду (Сл. Гр.); Із каменем на шиї Мусій брьохнув з берега, його потягла вглиб течія (Ю. Яновський). 2. що. Кинути з силою, ударивши об що-небудь. Брьохнув оберемок об землю (Сл. Гр.). Словник української мови у 20 томах
4. брьохнути — БУ́ХНУТИ кого-що і ким-чим, розм. (поставити, покласти що-небудь недбалим, різким рухом або впустити що-небудь з глухим звуком, шумом, гуркотом), ГЕ́ПНУТИ розм., ГРИ́МНУТИ ким-чим, розм., БРЯ́ЗНУТИ підсил. розм., БРЯ́КНУТИ підсил. розм. Словник синонімів української мови
5. брьохнути — Брьо́хнути, -ну, -неш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. брьохнути — БРЬО́ХНУТИ, ну, неш, док., розм. 1. неперех. Важко, з шумом упасти; брязнути. Так і брьохнув у воду (Сл. Гр.); Із каменем на шиї Мусій брьохнув з берега, його потягла вглиб течія (Ю. Янов., Мир, 1956, 237). 2. перех. Кинути з силою, ударивши об що-небудь. Брьохнув оберемок об землю (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
7. брьохнути — Брьохнути, -ну, -неш гл. одн. в. отъ брьохати. 1) Упасть, шлепнуться. Так і брьохнув у воду. Черк. у. Об землю брьохнув, засовав ногами і пропав. Ез. V. 17. 2) Швырнуть, оросить, ударивъ обо что. Брьохнув оберемок об землю. Сим. 200. Словник української мови Грінченка