бубніти

Значення в інших словниках

1. бубніти — бубні́ти 1 дієслово недоконаного виду бубоніти бубні́ти 2 дієслово недоконаного виду набрякати, бубнявіти діал. Орфографічний словник української мови
2. бубніти — I -ню, -ниш, недок. Те саме, що бубоніти 1), 3). II -іє, діал. Набрякати, бубнявіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бубніти — БУБНІ́ТИ¹, ню́, ни́ш, недок. Те саме, що бубоні́ти 1, 3. За дверима асистентської все бубніли два голоси, перебиваючи один одного (Ю. Смолич); Через тиждень у дворі і в Стецька весілля було: музики бубніли, чарки дзвеніли (А. Свидницький). Словник української мови у 20 томах
4. бубніти — БУРМОТА́ТИ (БУРМОТІ́ТИ) (говорити тихо і невиразно, нерозбірливо), БУРКОТА́ТИ (БУРКОТІ́ТИ) розм., БУРЧА́ТИ розм., МИ́МРИТИ розм., ХАРАМА́РКАТИ (ХАМА́РКАТИ) розм. рідше; МУРМОТА́ТИ (МУРМОТІ́ТИ) розм., МУРКОТА́ТИ (МУРКОТІ́ТИ) розм., МУРЧА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
5. бубніти — БУБНІ́ТИ¹, ню́, ни́ш, недок. Те саме, що бубоні́ти 1, 3. За дверима асистентської все бубніли два голоси, перебиваючи один одного (Смолич, І, 1958, 275); Через тиждень у дворі і в Стецька весілля було: музики бубніли, чарки дзвеніли (Свидн. Словник української мови в 11 томах
6. бубніти — Бубніти, -нію, -єш гл. Разбухать, взбухать. Бубніє пашня, як на дворі мокро. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка