верещання

Значення в інших словниках

1. верещання — вереща́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. верещання — -я, с. Дія за знач. верещати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. верещання — ВЕРЕЩА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. вереща́ти і звуки, утворювані цією дією. До нас донеслося чиєсь нестямне верещання (Панас Мирний); Чулося грайливе верещання дівчат (А. Шиян); Що довше Явдоха говорила, то більше її голос переходив у верещання (Валерій Шевчук). Словник української мови у 20 томах
4. верещання — КРИК (сильний різкий звук голосу), ПО́КРИК розм., ГУК розм., РЕ́ПЕТ розм., ЗІПА́ННЯ розм., ФУК діал.; СКРИК (раптовий, уривчастий); ГРИ́МАННЯ (погрозливий звук); ЛЕ́МЕНТ, ЛЕМЕНТУВА́ННЯ (перев. з плачем); ВИСК, ВЕ́РЕСК, ВЕРЕСКОТНЯ́ розм., ВЕРЕЩА́ННЯ розм. Словник синонімів української мови
5. верещання — Вереща́ння, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. верещання — ВЕРЕЩА́ННЯ, я, с. Дія за знач. вереща́ти і звуки, утворювані цією дією. До нас донеслося чиєсь нестямне верещання (Мирний, IV, 1955, 375); Чулося грайливе верещання дівчат (Шиян, Гроза.., 1956, 243). Словник української мови в 11 томах
7. верещання — Вереща́ння, -ня с. Рѣзкій крикъ, визгъ. Словник української мови Грінченка