викрут

Значення в інших словниках

1. викрут — ви́крут іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
2. викрут — див. ВИВЕРТ; Словник синонімів Караванського
3. викрут — -у, ч., розм. 1》 Незвичайний звивистий рух. 2》 Хитрий прийом, спритна дія. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. викрут — ВИ́КРУТ, у, ч. 1. розм. Незвичайний звивистий рух. Неріса, не перестаючи танцювати, наближається до Мецената, очі її горять, рухи нагадують зграбні викрути хижого звіряти (Леся Українка). 2. розм. Вигин, поворот. Словник української мови у 20 томах
5. викрут — ВИКРУТА́СИ перев. мн., розм. (примхливі, незвичайні рухи, повороти тіла або його частин), ВИ́КРУТИ розм., ВИХИЛЯ́СИ розм., ОБЕРТА́СИ розм., рідко. Хлопець із дівчиною пішли в танок. З вихилясами й викрутасами вони зробили коло по залі (С. Словник синонімів української мови
6. викрут — ВИ́КРУТ, у, ч., розм. 1. Незвичайний звивистий рух. Неріса, не перестаючи танцювати, наближається до Мецената, очі її горять, рухи нагадують зграбні викрути хижого звіряти (Л. Укр., III, 1952, 464); Вправи з м’ячем. Переводи м’яча під руку викрутом (Худ. Словник української мови в 11 томах
7. викрут — Ви́крут, -ту м. Уловка, увертка. Хто має викрути, не піде в некрути. Ном. № 971. Словник української мови Грінченка