вколо

Значення в інших словниках

1. вколо — вко́ло 1 прислівник незмінювана словникова одиниця рідко вко́ло 2 прийменник незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
2. вколо — пр., НАВКОЛО, ДОВКОЛА, навкруги, довкруги, округи, ок. довкруж. Словник синонімів Караванського
3. вколо — присл. і прийм., рідко. Те саме, що навколо. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вколо — ВКО́ЛО, рідко. 1. присл. Те саме, що навко́ло 1. А вколо нікуди ні села, ні двора не видать (І. Франко); Годі! Розвіяні вколо Мрії мої сумовиті... (П. Грабовський); Квіти на сонці зів'яли, Трави вода замулила. Вколо каміння і скали, Пустка, могила... (Б. Словник української мови у 20 томах
5. вколо — НАВКО́ЛО присл., ДОВКО́ЛА, КРУГО́М, НАВКРУГИ́, НАВКРУ́Г, ДООКО́ЛА, ДООКІ́Л розм., ОКРУ́Г розм., ОКРУГИ́ розм., ЗОКО́ЛА розм., ВКО́ЛО рідше, ДОВКІ́Л рідше, НАВКІ́Л рідше, НАОКО́ЛО рідше, НАОКІ́Л рідше, НАО́КРУ́Г рідше, НАОКРУГИ́ рідко, ОКІ́Л рідше. Словник синонімів української мови
6. вколо — Вко́ло, присл.-прийм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. вколо — ВКО́ЛО, присл. і прийм., рідко. Те саме, що навко́ло. А вколо нікуди ні села, ні двора не видать (Фр., XIII, 1954, 404); Годі! Розвіяні вколо Мрії мої сумовиті… (Граб., І, 1959, 368); При місяці білів холодний попілець, чорніло вколо нього пожарище (Л. Словник української мови в 11 томах