вістун

Значення в інших словниках

1. вістун — вісту́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. вістун — -а, ч. 1》 Той, хто приносить звістку. 2》 перен. Те саме, що вісник 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вістун — ВІСТУ́Н, а́, ч. 1. Той, хто приносить звістку. Чи ж все буть йому кар вістуном І погрозою в людях!? (І. Франко); Шпигун зблід і тут же впав лицем до землі. Він знав, що за недобрі вісті султани й візири частенько наказували рубати вістунам голови (С. Словник української мови у 20 томах
4. вістун — вісту́н провісник (ст): На тиф черевний не хорують люди майже ніколи нагло; навпаки, чоловік чує майже тиждень наперед глухий біль голови, біль у плечах, крижах, натягане костий – і тим подібні загальні вістуни близької тяжкої недуги (Дрималик) Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. вістун — ВІ́СНИК (той, хто приносить якусь звістку), ВІСТУ́Н, ВІСТІВНИ́К (ВІСТОВНИ́К) рідше, ВІСТОВИ́К рідше, ВІСТОВЕ́ЦЬ рідше; ГІНЕ́ЦЬ (ГОНЕ́ЦЬ), ПОСЛА́НЕ́ЦЬ, ВИ́СЛАНЕЦЬ (спеціально посланий для цього). Поїхав вісник на прудкім верблюді.. Словник синонімів української мови
6. вістун — ВІСТУ́Н, а́, ч. 1. Той, хто приносить звістку. Чи ж все буть йому кар вістуном І погрозою в людях!? (Фр., XII 1953, 503); 2. перен. Те саме, що ві́сник 2. Побачили усі, як птах, вістун весни, Із світанкової упав височини (Нех., Дорога.., 1945, 32). Словник української мови в 11 томах