дворик

Значення в інших словниках

1. дворик — дво́рик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. дворик — -а, ч. Зменш. до двір I 1). Вигульний дворик — загорода для утримування тварин на відкритому повітрі. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дворик — ДВО́РИК, а, ч. Зменш. до двір¹1. [Терпилиха:] Три роки уже як ми.. продали дворик свій на Мазурівці, покинули Полтаву (Котл., II, 1953, 16); — Мені теж туди, — схвильовано відповіла вона, поспішаючи двориком, брукованим гострим камінням (Досв., Вибр. Словник української мови в 11 томах
4. дворик — Дворик, -ка м. ум. отъ двір. Словник української мови Грінченка