дворик

ДВО́РИК, а, ч. Зменш. до двір¹1.

[Терпилиха:] Три роки уже як ми.. продали дворик свій на Мазурівці, покинули Полтаву (Котл., II, 1953, 16);

— Мені теж туди, — схвильовано відповіла вона, поспішаючи двориком, брукованим гострим камінням (Досв., Вибр., 1959, 19);

Маленький дворик біля двірця — копія монастирського дворика в Італії (Вишня, І, 1956, 165).

∆ Ви́гульний дво́рик — загорода для утримування тварин на відкритому повітрі.

Після годівлі і напування рекомендується випускати маток у вигульні дворики на 20-30 хвилин (Свинар., 1956, 194).