денце

Значення в інших словниках

1. денце — де́нце́ іменник середнього роду * Але: два, три, чотири де́нця́ Орфографічний словник української мови
2. денце — -я, ч. 1》 Зменш.-пестл. до дно 2). 2》 бот. Нижня частина цибулин і квіток деяких рослин. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. денце — ви́пити / випива́ти (пи́ти) гірку́ (по́вну) (ча́шу) ((по́вний) ківш (ли́ха)) (до кра́ю (до дна)). Зазнати повною мірою багато горя, страждань, клопоту, неприємностей; настраждатися. Фразеологічний словник української мови
4. денце — Де́нце, де́нця, на де́нці; де́нця, де́нець, де́нцям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. денце — ДЕ́НЦЕ, я, с. 1. Зменш.-пестл. до дно 2. Ой, у полі озеречко,Там плавало відеречко. Соснові клепки, а дубове денце, Не цурайся, моє серце (Укр.. лір. пісні, 1958, 312); Потім бачив себе на коні бравим вершником. Словник української мови в 11 томах
6. денце — (давньорус.) Чільна дошка на фасаді дерев'яної хати або горизонтальна тяга, що відділяє фронтон від кліті зрубу. Прикрашалась розписами чи різьбленням у російській народній архітектурі. Архітектура і монументальне мистецтво
7. денце — Денце, -ця с. Донышко. ум. отъ дно. Словник української мови Грінченка