задкувати

Значення в інших словниках

1. задкувати — задкува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. задкувати — (рухатися задом наперед) рачкувати, ок. точитися <�подаватися> назад; П. ФАМ. зрікатися <�відмовлятися від, відступати від> своїх слів; (на війні) відступати; (за ким) Р. іти слідом <�назирці>, слідувати. Словник синонімів Караванського
3. задкувати — -ую, -уєш, недок. 1》 фам. Іти, лізти, посуватися задом наперед. || Іти, пересуватися, простувати назад, а не вперед. || Відступати в бою, на війні. 2》 перен., фам. Відмовлятися від своїх думок, слів, намірів, обіцянок. 3》 рідко. Іти ззаду, вслід за ким-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. задкувати — ВІДМОВЛЯ́ТИСЯ від чого (переставати дотримуватися своїх попередніх поглядів, переконань, висловлювань і т. ін.), ЗРІКА́ТИСЯ чого, ВІДРІКА́ТИСЯ, ВІДСТУПА́ТИ, ВІДСТУПА́ТИСЯ, ПОСТУПА́ТИСЯ в чому, ПОРИВА́ТИ з чим, ВІДХО́ДИТИ, ВІДХРЕ́ЩУВАТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
5. задкувати — ЗАДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. фам. Іти, лізти, посуватися задом наперед. Настя злякано ойкнула: — Ой, хтось вилазить із печі! І справді, з печі задкувало хлоп’я, світячи крізь подрані полотняні штанці синюватим тілом (Речм., Весн. Словник української мови в 11 томах
6. задкувати — Задкува́ти, -ку́ю, -єш гл. 1) Идти задомъ, пятиться. Дивлюсь: задкує-задкує — та в двері. Мнж. 2) Идти сзади, слѣдовать. Іде султан; за ним наші задкують небоги. Млр. л. зб. 82. Словник української мови Грінченка