задкувати
ЗАДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. фам. Іти, лізти, посуватися задом наперед.
Настя злякано ойкнула: — Ой, хтось вилазить із печі! І справді, з печі задкувало хлоп’я, світячи крізь подрані полотняні штанці синюватим тілом (Речм., Весн. грози, 1961, 46);
// Іти, пересуватися, простувати назад, а не вперед.
Темнота важчала.. Іноді Шовкунові здавалося, що кінь іде не вперед, а задкує (Гончар, III, 1959, 77);
// Відступати в бою, на війні.
Цілі села йшли до Чапаєва. Пани задкувати почали, все назад та назад, до.. самого моря Каспія (Укр.. казки, 1951, 398).
2. перен., фам. Відмовлятися від своїх думок, слів, намірів, обіцянок.
3. рідко. Іти ззаду, вслід за ким-небудь.
Іде султан; за ним наші задкують небоги (Сл. Гр.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- задкувати — задкува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- задкувати — див. іти Словник синонімів Вусика
- задкувати — (рухатися задом наперед) рачкувати, ок. точитися <�подаватися> назад; П. ФАМ. зрікатися <�відмовлятися від, відступати від> своїх слів; (на війні) відступати; (за ким) Р. іти слідом <�назирці>, слідувати. Словник синонімів Караванського
- задкувати — -ую, -уєш, недок. 1》 фам. Іти, лізти, посуватися задом наперед. || Іти, пересуватися, простувати назад, а не вперед. || Відступати в бою, на війні. 2》 перен., фам. Відмовлятися від своїх думок, слів, намірів, обіцянок. 3》 рідко. Іти ззаду, вслід за ким-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- задкувати — ВІДМОВЛЯ́ТИСЯ від чого (переставати дотримуватися своїх попередніх поглядів, переконань, висловлювань і т. ін.), ЗРІКА́ТИСЯ чого, ВІДРІКА́ТИСЯ, ВІДСТУПА́ТИ, ВІДСТУПА́ТИСЯ, ПОСТУПА́ТИСЯ в чому, ПОРИВА́ТИ з чим, ВІДХО́ДИТИ, ВІДХРЕ́ЩУВАТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
- задкувати — Задкува́ти, -ку́ю, -єш гл. 1) Идти задомъ, пятиться. Дивлюсь: задкує-задкує — та в двері. Мнж. 2) Идти сзади, слѣдовать. Іде султан; за ним наші задкують небоги. Млр. л. зб. 82. Словник української мови Грінченка