затихати

Значення в інших словниках

1. затихати — затиха́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. затихати — (- бурю) ущухати, слабшати, р. залягати; (- крик) замовкати; (- біль) вгамовуватися; (- боротьбу) припинятися; -АЮЧИЙ, щораз тихший, майже затихлий. Словник синонімів Караванського
3. затихати — -аю, -аєш, недок., затихнути, -ну, -неш; мин. ч. затих, -ла, -ло; док. 1》 Переставати видавати або утворювати які-небудь звуки; замовкати. || перен. Переставати виявляти ознаки життя. || безос. 2》 Переставати звучати, лунати, чутися. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. затихати — ЗАМОВКА́ТИ (припиняти розмову, спів і т. ін.; переставати видавати які-небудь звуки), ЗМОВКА́ТИ, УМОВКА́ТИ (ВМОВКА́ТИ), МО́ВКНУТИ, ЗАТИХА́ТИ, УТИХА́ТИ (ВТИХА́ТИ), СТИХА́ТИ, ПРИТИХА́ТИ, ПРИМОВКА́ТИ, СТИ́ШУВАТИСЯ, НИ́ШКНУТИ, НІМІ́ТИ підсил. Словник синонімів української мови
5. затихати — ЗАТИХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАТИ́ХНУТИ, ну, неш; мин. ч. зати́х, ла, ло; док. 1. Переставати видавати або утворювати які-небудь звуки; замовкати. Соловейко на калині То затихав, то щебетав (Шевч., II, 1953, 27); Чути було, як Проць приспівував.. Словник української мови в 11 томах