золити

Значення в інших словниках

1. золити — золи́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. золити — золю, золиш, недок., перех. 1》 Парити білизну, заливши її спеціально для цього приготовленим розчином золи (у 2 знач.). 2》 перен., розм. Лаяти, картати кого-небудь; докоряти комусь. 3》 спец. Обробляти шкіру спеціальним розчином для видалення шерсті. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. золити — Лужити, видужувати, вилужити, повилужувати, злужувати, злужити, позлужувати, налужувати, налужити, поналужувати, подужувати, полужити, улужувати, улужити, повлужувати Словник чужослів Павло Штепа
4. золити — ДОКОРЯ́ТИ кому, розм. кого (виражати своє незадоволення комусь з певного приводу, звинувачувати когось у чомусь), ДОРІКА́ТИ, ЗАКИДА́ТИ кому що, КОРИ́ТИ кого, КАРТА́ТИ кого, ГА́НИТИ кого, ВИГОВО́РЮВАТИ кому, ВІДЧИ́ТУВАТИ кого, ВИЧИ́ТУВАТИ... Словник синонімів української мови
5. золити — Золи́ти, золю́, зо́лиш, -лять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. золити — ЗОЛИ́ТИ, золю́, зо́лиш, недок., перех. 1. Парити білизну, заливши її спеціально для цього приготовленим розчином золи (у 2 знач.). [Риндичка:] В понеділок ваша сусіда, ..Гапка підщипана, та золила сорочки у жлукті (Кроп. Словник української мови в 11 томах
7. золити — Золити, -лю, -лиш гл. 1) Бучить, щелочить. Вас. 169, 157. Золиш полотно. Грин. І. 17. 2) Грызть голову. Мир. Пов. II. 48. Золить тебе, та й золить (жінка); доки ти мене золитимеш? Канев. у. Словник української мови Грінченка