кріплення

Значення в інших словниках

1. кріплення — крі́плення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. кріплення — [кр’іплеин':а] -н':а, р. мн. -еин' Орфоепічний словник української мови
3. кріплення — -я, с., спец. 1》 Дія за знач. кріпити 1-3), 5). 2》 Споруда в шахті зі стояків, рам і т. ін., що запобігає обвалам порід. 3》 Деталі для скріплювання, з'єднування частин машин і конструкцій. 4》 Пристосування для прикріплювання, закріплювання чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. кріплення — КРІ́ПЛЕННЯ, я, с., спец. 1. Дія за знач. кріпи́ти 1–3, 5. За способом кріплення фрези бувають суцільні й насадні (з навч. літ.); Отвори для кріплення шпор у “хетезиків” до того розбиті, що крізь них вільно пройде будь-який болт (М. Словник української мови у 20 томах
5. кріплення — КРІ́ПЛЕННЯ, я, с., спец. 1. Дія за знач. кріпи́ти 1-3, 5. За способом кріплення фрези бувають — суцільні й насадні (Метод, викл. фрез. спр., 1958, 23); Виймання вугілля, доставка та кріплення в дореволюційному Донбасі були важкою ручною працею (Гірн. Словник української мови в 11 томах