марнотратець

Значення в інших словниках

1. марнотратець — марнотра́тець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. марнотратець — -тця, ч. Те саме, що марнотратник. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. марнотратець — МАРНОТРА́ТЕЦЬ, тця, ч. Те саме, що марнотра́тник. Її чоловік був пияк і марнотратець (О. Кобилянська); * Образно. Рідний син, марнотратець молодості своєї і талантів, розтринькувач щирого золота, він і вухом не вів (І. Словник української мови у 20 томах
4. марнотратець — МАРНОТРА́ТНИК (той, хто нерозумно, без потреби витрачає гроші, майно тощо), МАРНОТРА́Т, МАРНОТРА́ТЕЦЬ, РОЗТРИ́НЬКУВАЧ розм. — Молодим парубком ти був п'яниця, забіяка і марнотратник (І. Франко); Ані копійки без пуття! Не марнотрат я, не пияка (О. Словник синонімів української мови
5. марнотратець — МАРНОТРА́ТЕЦЬ, тця, ч. Те саме, що марнотра́тник. Її чоловік був пияк і марнотратець (Коб., II, 1956, 89); *Образно. Рідний син, марнотратець молодості своєї і талантів, розтринькувач щирого золота, він і вухом не вів (Вол., Місячне срібло, 1961, 83). Словник української мови в 11 томах