можновладець

Значення в інших словниках

1. можновладець — можновла́дець іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. можновладець — Вельможа, ок. владоможець, г. можновладник; (над краєм) володар, владика, самодержець, самовладець; (завдяки багатству) плутократ. Словник синонімів Караванського
3. можновладець — [можноўладеиц'] -адз'ц'а, ор. -адзцеим, м. (на) -адзцеив'і /-адз'ц'у, мн. -адз'ц'і, -адз'ц'іў Орфоепічний словник української мови
4. можновладець — -дця, ч. 1》 Особа, яка належить до верхівки панівних класів; вельможа. 2》 Особа, яка керує країною; правитель, володар (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
5. можновладець — МОЖНОВЛА́ДЕЦЬ, дця, ч. 1. Особа, яка належить до верхівки панівних класів; вельможа. [Золотницький:] Слухай! Я шляхтич. Річ Посполита і мені такі права дає, як Вишневецькому, Сопізі чи ще якому можновладцеві. В своїх маєтках, до́брах – ми королі (Б. Словник української мови у 20 томах
6. можновладець — ВЕЛЬМО́ЖА (у феодальних і буржуазних країнах — знатна й багата особа, що займала високу державну або придворну посаду), МОЖНОВЛА́ДЕЦЬ, ВЕЛЬМО́ЖНИЙ, САНО́ВНИК заст. Латин, як цар, в своїм наряді Ішов в кругу своїх вельмож (І. Словник синонімів української мови
7. можновладець — Можновла́дець, -дця; -вла́дці, -дців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. можновладець — МОЖНОВЛА́ДЕЦЬ, дця, ч. 1. Особа, яка належить до верхівки панівних класів; вельможа. [Золотницький:] Слухай! Я шляхтич. Річ Посполита і мені такі права дає, як Вишневецькому, Сопізі чи ще якому можновладцеві. В своїх маєтках, до́брах — ми королі (Гр. Словник української мови в 11 томах
9. можновладець — Можновладець, -дця м. Вельможа. Своє давняшнє руське княже право оддав король неситим можновладцям. К. Бай. 73. Словник української мови Грінченка