керівник

Бос, ватаг і ватаг, ватажко, ватажний, ватажок, верховик, верховник, верховод, верховода, вождь, володар, вседержитель, галіфетник (ірон. назва начальника на сені), голова, головний, глава, главар, загадувач (загадує на роботу), заправник, зверхник, керманич, кермач, кермовий, керовничий, керуваль (діал.), керуючий, кормчий, можновладець, наднамник (той, що над нами), начальник, начальство (про окрему особу), номенклатурник, отаман, підганяйло (ірон.), підкерманич, підкермич, поганяйло (ірон.), посадовець, провідник, проводир, розпорядник, старший, стерничий, стерновий, управитель, управляючий, чільний, чільник, шеф

Фразеологічні синоніми: бог і цар; високопоставлений зверхник; керівна особа; класний керівник; номенклатурна особа

Обрядова приповідка: Твоя хата, а мій верх! (каже молода, коли під'їджає до хати молодого і збирається там верховодити)

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

керівник — (той, хто керує) провідник, керуючий, (великої установи) голова, (підприємства) директор. Словник синонімів Полюги
керівник — керівни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
керівник — Особа, на яку офіційно покладені функції керування колективом і організації його діяльності. К. несе юридичну відповідальність за функціонування колективу перед інстанцією... Словник із соціальної роботи
керівник — Провідник, управитель, зверхник, фр. старший, неґ. верховода; (держави) ЛІДЕР; З. П. директор, голова, завідувач, начальник; мн. КЕРІВНИКИ, ФР. батьки, рел. отці; пор. ВАТАЖОК. Словник синонімів Караванського
керівник — [кеир'іўник] -ниека, м. (на) -ниеков'і/ -ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў Орфоепічний словник української мови
керівник — -а, ч. Той, хто керує ким-, чим-небудь, очолює когось, щось. Класний керівник — учитель-вихователь класу в середній школі. Великий тлумачний словник сучасної мови
керівник — КЕРІВНИ́К, а́, ч. Той, хто керує ким-, чим-небудь, очолює когось, щось; очільник. Обов'язок фольклористів – усілякими способами виявляти .. таланти, обов'язок керівників самодіяльності .. – якомога сприяти розквіту цих талантів (М. Словник української мови у 20 томах
керівник — ЗАВІ́ДУВАЧ чого (той, хто завідує, керує чим-небудь), ЗАВІ́ДУЮЧИЙ чим, рідше, ЗАВ розм., ЗАВІ́ДАТЕЛЬ діал. Потім з'явився Марко Бовкун, завідувач лабораторії міської лікарні (В. Словник синонімів української мови
керівник — Керівни́к, -ка́; -ники́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
керівник — КЕРІВНИ́К, а́, ч. Той, хто керує ким-, чим-небудь, очолює когось, щось. Маса повинна мати право вибирати собі відповідальних керівників (Ленін, 27, 1951, 182); В одному містечку хлопця було відведено до керівника підпілля — столяра Якова (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
керівник — рос. руководитель 1. Працівник певного фаху, що скеровує роботу колективу на досягнення ефективного функціонування організації, фірми, установи і несе відповідальність за відповідність та ефективність (діяльності) на своїй ділянці роботи. Eкономічна енциклопедія