керівник
КЕРІВНИ́К, а́, ч.
Той, хто керує ким-, чим-небудь, очолює когось, щось; очільник.
Обов'язок фольклористів – усілякими способами виявляти .. таланти, обов'язок керівників самодіяльності .. – якомога сприяти розквіту цих талантів (М. Рильський);
В одному містечку хлопця було відведено до керівника підпілля – столяра Якова (Ю. Яновський);
– Керівник усе мусить знати і все передбачати (А. Шиян);
– Перед вами творець ансамблю, перший його керівник (О. Гончар).
(1) Кла́сний керівни́к <�Кла́сна керівни́ця (розм. керівни́чка)> – учитель, прикріплений до певного класу загальноосвітньої школи для постійної навчально-виховної роботи з його учнями.
Нещодавно його призначили до нас класним керівником (Л. Смілянський);
Чи це вже сталося аж у десятому класі, коли класна керівниця обіцяла витягнути й Едика на медаль і не витягла? (Ю. Мушкетик);
Начебто він випадково підслухав в учительській розмову класної керівнички Ліни Митрофанівни з завучем Вірою Яківною (В. Нестайко);
– То я вам так скажу, Стратоне Стратоновичу, – приймав на себе бій Ховрашкевич і зіщулювався, ніби школяр, що завинив перед класним керівником (О. Чорногуз).
Значення в інших словниках
- керівник — (той, хто керує) провідник, керуючий, (великої установи) голова, (підприємства) директор. Словник синонімів Полюги
- керівник — керівни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- керівник — Особа, на яку офіційно покладені функції керування колективом і організації його діяльності. К. несе юридичну відповідальність за функціонування колективу перед інстанцією... Словник із соціальної роботи
- керівник — Провідник, управитель, зверхник, фр. старший, неґ. верховода; (держави) ЛІДЕР; З. П. директор, голова, завідувач, начальник; мн. КЕРІВНИКИ, ФР. батьки, рел. отці; пор. ВАТАЖОК. Словник синонімів Караванського
- керівник — Бос, ватаг і ватаг, ватажко, ватажний, ватажок, верховик, верховник, верховод, верховода, вождь, володар, вседержитель, галіфетник (ірон. Словник синонімів Вусика
- керівник — [кеир'іўник] -ниека, м. (на) -ниеков'і/ -ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў Орфоепічний словник української мови
- керівник — -а, ч. Той, хто керує ким-, чим-небудь, очолює когось, щось. Класний керівник — учитель-вихователь класу в середній школі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- керівник — ЗАВІ́ДУВАЧ чого (той, хто завідує, керує чим-небудь), ЗАВІ́ДУЮЧИЙ чим, рідше, ЗАВ розм., ЗАВІ́ДАТЕЛЬ діал. Потім з'явився Марко Бовкун, завідувач лабораторії міської лікарні (В. Словник синонімів української мови
- керівник — Керівни́к, -ка́; -ники́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- керівник — КЕРІВНИ́К, а́, ч. Той, хто керує ким-, чим-небудь, очолює когось, щось. Маса повинна мати право вибирати собі відповідальних керівників (Ленін, 27, 1951, 182); В одному містечку хлопця було відведено до керівника підпілля — столяра Якова (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
- керівник — рос. руководитель 1. Працівник певного фаху, що скеровує роботу колективу на досягнення ефективного функціонування організації, фірми, установи і несе відповідальність за відповідність та ефективність (діяльності) на своїй ділянці роботи. Eкономічна енциклопедія