керівний
КЕРІВНИ́Й, а́, е́.
1. Який здійснює керівництво (у 1 знач.).
Частіше б керівним працівникам отак їздити разом з народом, спілкуватися з ним у тісняві (О. Гончар);
// Пов'язаний з керівництвом.
– Був Сиволап колись відомим бурильником. В славі купався. А потім, як почали висувати його на керівні пости, то наче підмінили людину (Д. Ткач);
– На яку роботу станеш? Тільки знай, керівної нема... (М. Зарудний).
2. Який є настановою або містить у собі певні вказівки, що ними треба керуватися.
Розробляючи національне законодавство, європейські країни мають брати до уваги “Керівні принципи щодо свободи мирних зібрань”, схвалені Організацією з безпеки і співпраці в Європі (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- керівний — керівни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- керівний — Провідний, владущий, урядуючий, ок. урядущий; (апарат) адміністративний, адміністраційний; (заклад) розпорядчий, зверхній, надрядний; керівничий. Словник синонімів Караванського
- керівний — -а, -е. 1》 Який здійснює керівництво (у 1 знач.). || Пов'язаний з керівництвом. 2》 Який становить або містить певні настанови, вказівки, що ними треба керуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- керівний — Керівни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- керівний — КЕРІВНИ́Й, а́, е́. 1. Який здійснює керівництво (у 1 знач.). Доцільно встановити принцип, за яким керівні працівники загальносоюзних, республіканських і місцевих органів могли б обиратися на свої посади, як правило... Словник української мови в 11 томах