керівний
КЕРІВНИ́Й, а́, е́.
1. Який здійснює керівництво (у 1 знач.).
Доцільно встановити принцип, за яким керівні працівники загальносоюзних, республіканських і місцевих органів могли б обиратися на свої посади, як правило, не більш як на три строки підряд (Програма КПРС, 1961, 90);
// Пов’язаний з керівництвом.
Треба широко практикувати висування здібних робітників на керівну роботу в межах підприємства (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 299);
— Був Сиволап колись відомим бурильником. В славі купався. А потім як почали висувати його на керівні пости, то наче підмінили людину (Ткач, Плем’я.., 1961, 37).
2. Який становить собою або містить у собі певні настанови, вказівки, що ними треба керуватися.
Керівним принципом організаційної будови партії є демократичний централізм (Статут КПРС, 1961, 11).
Значення в інших словниках
- керівний — керівни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- керівний — Провідний, владущий, урядуючий, ок. урядущий; (апарат) адміністративний, адміністраційний; (заклад) розпорядчий, зверхній, надрядний; керівничий. Словник синонімів Караванського
- керівний — -а, -е. 1》 Який здійснює керівництво (у 1 знач.). || Пов'язаний з керівництвом. 2》 Який становить або містить певні настанови, вказівки, що ними треба керуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- керівний — КЕРІВНИ́Й, а́, е́. 1. Який здійснює керівництво (у 1 знач.). Частіше б керівним працівникам отак їздити разом з народом, спілкуватися з ним у тісняві (О. Гончар); // Пов'язаний з керівництвом. – Був Сиволап колись відомим бурильником. В славі купався. Словник української мови у 20 томах
- керівний — Керівни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)