1. Словник синонімів української мови

керівник

ЗАВІ́ДУВАЧ чого (той, хто завідує, керує чим-небудь), ЗАВІ́ДУЮЧИЙ чим, рідше, ЗАВ розм., ЗАВІ́ДАТЕЛЬ діал. Потім з'явився Марко Бовкун, завідувач лабораторії міської лікарні (В. Собко); Його кликав у Сухумі дядько, обіцяючи влаштувати завідуючим фотоательє (О. Донченко); Потім за рік її (Софійку) поставлено на зава дитколектора, й їй тепер уже не здалося це чимось дивним (Л. Смілянський); А ось одного разу старшина привіз із собою не саму комісію, а ще й Юхима Івановича, завідателя міністерської двокласної школи (І. Микитенко). — Пор. керівни́к.

КЕРІВНИ́К (той, хто керує кимсь, чимсь, очолює когось, щось), ПРОВІДНИ́К, ПРОВОДИ́Р, ПРОВІ́ДЦЯ розм., ПРОВОДА́Р розм., ПРОВІ́ДЕЦЬ розм., ОРУДА́Р заст., ОРУ́ДНИК заст., МЕ́НТОР заст.; ГОЛОВА́, ГЛАВА́ уроч. (перев. особа, яка очолює якесь велике підприємство, установу або справу, захід тощо); ДИРЕ́КТОР (на підприємстві, в установі, закладі тощо); ПРАВИ́ТЕЛЬ заст. (у канцелярії). Керівник експедиції; Керівник наукових робіт; Другого ж таки дня вчителеві не дали дров.. Діти мерзли, вчитель приходив у волость, гризся, але ж похитнути незламність духу сільських орударів не міг (Б. Грінченко); Голова (глава) фірми; Особливо неприємно, коли директор школи викликає матір і скаржиться їй на мене (Л. Смілянський); Таня застругала останній олівець, згорнула з столу в папірець стружки, взяла стаканчик з олівцями (Кулик любив різнокольорові олівці) і понесла в кабінет принципала (П. Загребельний); Був тут судовий слідчий Чорнокнижний і старший помічник правителя канцелярії губернатора пан Воронець (М. Стельмах). — Пор. нача́льник.

НАЧА́ЛЬНИК (службова особа, що очолює що-небудь, завідує чимось), НАЧА́ЛЬСТВО розм., часто жарт.-ірон. або зневажл., ПРИНЦИПА́Л заст., ірон., ЗВЕ́РХНИК діал.; ПАТРО́Н, ШЕФ, БОС (керівник фірми, підприємства, установи, відділу тощо; керівник узагалі — часто вжив. як жарт.-ірон.). Начальник станції; Начальник військового училища; З п'яних очей він уявляв себе графом, великим начальником (М. Коцюбинський); — Хіба ти не знаєш, якого родича маю?.. Та він у мене знаєш хто? ..Начальство (А. Шиян); Таня застругала останній олівець.. і понесла в кабінет принципала (П. Загребельний); Я був тільки гід та тлумач.. В мої обов'язки входило лише виконувати доручення моїх патронів (Ю. Смолич); На нью-йоркській біржі ще з весни агенти Мак-Келлі скуповують для свого шефа акції на донецькі шахти (О. Гончар). — Пор. керівни́к.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. керівник — (той, хто керує) провідник, керуючий, (великої установи) голова, (підприємства) директор. Словник синонімів Полюги
  2. керівник — керівни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. керівник — Особа, на яку офіційно покладені функції керування колективом і організації його діяльності. К. несе юридичну відповідальність за функціонування колективу перед інстанцією... Словник із соціальної роботи
  4. керівник — Провідник, управитель, зверхник, фр. старший, неґ. верховода; (держави) ЛІДЕР; З. П. директор, голова, завідувач, начальник; мн. КЕРІВНИКИ, ФР. батьки, рел. отці; пор. ВАТАЖОК. Словник синонімів Караванського
  5. керівник — Бос, ватаг і ватаг, ватажко, ватажний, ватажок, верховик, верховник, верховод, верховода, вождь, володар, вседержитель, галіфетник (ірон. Словник синонімів Вусика
  6. керівник — [кеир'іўник] -ниека, м. (на) -ниеков'і/ -ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў Орфоепічний словник української мови
  7. керівник — -а, ч. Той, хто керує ким-, чим-небудь, очолює когось, щось. Класний керівник — учитель-вихователь класу в середній школі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. керівник — КЕРІВНИ́К, а́, ч. Той, хто керує ким-, чим-небудь, очолює когось, щось; очільник. Обов'язок фольклористів – усілякими способами виявляти .. таланти, обов'язок керівників самодіяльності .. – якомога сприяти розквіту цих талантів (М. Словник української мови у 20 томах
  9. керівник — Керівни́к, -ка́; -ники́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. керівник — КЕРІВНИ́К, а́, ч. Той, хто керує ким-, чим-небудь, очолює когось, щось. Маса повинна мати право вибирати собі відповідальних керівників (Ленін, 27, 1951, 182); В одному містечку хлопця було відведено до керівника підпілля — столяра Якова (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
  11. керівник — рос. руководитель 1. Працівник певного фаху, що скеровує роботу колективу на досягнення ефективного функціонування організації, фірми, установи і несе відповідальність за відповідність та ефективність (діяльності) на своїй ділянці роботи. Eкономічна енциклопедія