керівник

рос. руководитель

1. Працівник певного фаху, що скеровує роботу колективу на досягнення ефективного функціонування організації, фірми, установи і несе відповідальність за відповідність та ефективність (діяльності) на своїй ділянці роботи. 2. Уповноважена державними органами, недержавними підприємницькими структурами (підприємствами, фірмами, компаніями), громадськими організаціями особа керувати певними структурами, їх трудовими колективами з метою досягнення цілей, завдань, передбачених положеннями, статутами і програмами цих структур відповідно до їх адміністративно-правового і функціонального статусу. Відповідно до статусу організації (підприємства, фірми, товариства) К. здійснює управління колективом на принципах єдиноначальності (завод, фабрика, торговельне підприємство) або колегіальне (акціонерна компанія, товариство, спілка). К. може призначатись чи обиратись зборами організації, товариства, трудового колективу. При єдиноначальності К. несе повну відповідальність за результати діяльності організації. Див. також Керівництво.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

керівник — (той, хто керує) провідник, керуючий, (великої установи) голова, (підприємства) директор. Словник синонімів Полюги
керівник — керівни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
керівник — Особа, на яку офіційно покладені функції керування колективом і організації його діяльності. К. несе юридичну відповідальність за функціонування колективу перед інстанцією... Словник із соціальної роботи
керівник — Провідник, управитель, зверхник, фр. старший, неґ. верховода; (держави) ЛІДЕР; З. П. директор, голова, завідувач, начальник; мн. КЕРІВНИКИ, ФР. батьки, рел. отці; пор. ВАТАЖОК. Словник синонімів Караванського
керівник — Бос, ватаг і ватаг, ватажко, ватажний, ватажок, верховик, верховник, верховод, верховода, вождь, володар, вседержитель, галіфетник (ірон. Словник синонімів Вусика
керівник — [кеир'іўник] -ниека, м. (на) -ниеков'і/ -ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў Орфоепічний словник української мови
керівник — -а, ч. Той, хто керує ким-, чим-небудь, очолює когось, щось. Класний керівник — учитель-вихователь класу в середній школі. Великий тлумачний словник сучасної мови
керівник — КЕРІВНИ́К, а́, ч. Той, хто керує ким-, чим-небудь, очолює когось, щось; очільник. Обов'язок фольклористів – усілякими способами виявляти .. таланти, обов'язок керівників самодіяльності .. – якомога сприяти розквіту цих талантів (М. Словник української мови у 20 томах
керівник — ЗАВІ́ДУВАЧ чого (той, хто завідує, керує чим-небудь), ЗАВІ́ДУЮЧИЙ чим, рідше, ЗАВ розм., ЗАВІ́ДАТЕЛЬ діал. Потім з'явився Марко Бовкун, завідувач лабораторії міської лікарні (В. Словник синонімів української мови
керівник — Керівни́к, -ка́; -ники́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
керівник — КЕРІВНИ́К, а́, ч. Той, хто керує ким-, чим-небудь, очолює когось, щось. Маса повинна мати право вибирати собі відповідальних керівників (Ленін, 27, 1951, 182); В одному містечку хлопця було відведено до керівника підпілля — столяра Якова (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах