мусувати

Значення в інших словниках

1. мусувати — мусува́ти 1 дієслово недоконаного виду робити пінистим мусува́ти 2 дієслово недоконаного виду міркувати діал. Орфографічний словник української мови
2. мусувати — кн., (чутки) перетирати на язиках, (перебільшуючи) роздмухувати кадило. Словник синонімів Караванського
3. мусувати — I -ую, -уєш, недок., перех., спец. Робити пінистим. II -ую, -уєш, недок., діал. Міркувати, розмірковувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мусувати — МУСУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, недок., що. 1. спец. Робити пінистим. 2. перен., книжн. Поширювати які-небудь відомості, перев. надаючи їм перебільшеного значення. Словник української мови у 20 томах
5. мусувати — ДУ́МАТИ що, про кого-що і без додатка (бути зайнятим думками про когось-щось, мати свою думку про кого-, що-небудь), ГАДА́ТИ, МА́ТИ НА ДУ́МЦІ (МА́ТИ НА МИ́СЛІ) (МА́ТИ В МИ́СЛІ і т. ін.) що, МА́ТИ ГА́ДКУ про кого-що, ПОМИШЛЯ́ТИ, МИ́СЛИТИ розм. Словник синонімів української мови
6. мусувати — Мусува́ти, -су́ю, -су́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. мусувати — МУСУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, недок., перех., спец. Робити пінистим. МУСУВА́ТИ², у́ю, у́єш, недок., діал. Міркувати, розмірковувати. Довго він мусував про своє безталання (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
8. мусувати — Мусува́ти, -сую, -єш гл. 1) Раздумывать, соображать, измышлять. Мені дай зараз за роботу, то я приймуся мусувать, як нам у пекло довалитись. Котл. Ен. III. 18. Довго він мусував про своє безталання. Полт. г. Словник української мови Грінченка