1. Словник української мови у 20 томах

мусувати

МУСУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, недок., що.

1. спец. Робити пінистим.

2. перен., книжн. Поширювати які-небудь відомості, перев. надаючи їм перебільшеного значення.

Проблему “піти – залишитися” обережно, але впродовж усієї кампанії мусували в самому цьому середовищі (із журн.);

Преса мусує чутки про купівлю ним якихось жеребців і про його рахунки (з газ.).

МУСУВА́ТИ², у́ю, у́єш, недок., діал.

Міркувати, розмірковувати.

Довго він мусував про своє безталання (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мусувати — мусува́ти 1 дієслово недоконаного виду робити пінистим мусува́ти 2 дієслово недоконаного виду міркувати діал. Орфографічний словник української мови
  2. мусувати — кн., (чутки) перетирати на язиках, (перебільшуючи) роздмухувати кадило. Словник синонімів Караванського
  3. мусувати — див. старатися Словник синонімів Вусика
  4. мусувати — I -ую, -уєш, недок., перех., спец. Робити пінистим. II -ую, -уєш, недок., діал. Міркувати, розмірковувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. мусувати — ДУ́МАТИ що, про кого-що і без додатка (бути зайнятим думками про когось-щось, мати свою думку про кого-, що-небудь), ГАДА́ТИ, МА́ТИ НА ДУ́МЦІ (МА́ТИ НА МИ́СЛІ) (МА́ТИ В МИ́СЛІ і т. ін.) що, МА́ТИ ГА́ДКУ про кого-що, ПОМИШЛЯ́ТИ, МИ́СЛИТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. мусувати — Мусува́ти, -су́ю, -су́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. мусувати — МУСУВА́ТИ¹, у́ю, у́єш, недок., перех., спец. Робити пінистим. МУСУВА́ТИ², у́ю, у́єш, недок., діал. Міркувати, розмірковувати. Довго він мусував про своє безталання (Сл. Гр.). Словник української мови в 11 томах
  8. мусувати — Мусува́ти, -сую, -єш гл. 1) Раздумывать, соображать, измышлять. Мені дай зараз за роботу, то я приймуся мусувать, як нам у пекло довалитись. Котл. Ен. III. 18. Довго він мусував про своє безталання. Полт. г. Словник української мови Грінченка