нахаба

Значення в інших словниках

1. нахаба — наха́ба 1 іменник чоловічого або жіночого роду, істота зухвала людина наха́ба 2 іменник жіночого роду нещастя розм. Орфографічний словник української мови
2. нахаба — Нахабник, с. хам, зухвалець; (причепа) зн. причепенда; З. напасть, халепа, нещастя, біда. Словник синонімів Караванського
3. нахаба — I -и, ч. і ж. Людина, яка діє зухвало, безцеремонно, порушуючи моральні норми, і не зважає на ставлення до цього інших. II -и, ж., розм. Нещастя, біда, напасть. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. нахаба — НАХА́БА¹, и, ч. і ж., розм. Нахабна людина. Хазяїн будинку, де я жив, був чоловік нетерплячий і, крім того, абсолютний неук і нахаба (В. Винниченко); Не в такому стані був Валентин Модестович, щоб дати цьому нахабі належну відсіч (Ю. Словник української мови у 20 томах
5. нахаба — БЕЗСОРО́МНИК (той, хто не почуває сорому за свої аморальні вчинки, порушує правила пристойності і т. ін.), СОРОМІ́ТНИК рідше, БЕЗСТИ́ДНИК заст., розм. рідше, БЕЗЛИ́ЧНИК діал., СРАМНИ́К заст. Словник синонімів української мови
6. нахаба — НАХА́БА¹, и, ч. і ж. Людина, яка діє зухвало, безцеремонно, порушуючи моральні норми, і не зважає на ставлення до цього інших. Ні рак, ні жаба, а просто п’яна нахаба! (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
7. нахаба — Нахаба, -би ж. 1) Бѣда, напасть. От, відкіля ся нахаба на мене! 2) Нахальство. Словник української мови Грінченка