нахабник

Значення в інших словниках

1. нахабник — наха́бник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
2. нахабник — -а, ч., розм. Те саме, що нахаба I. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нахабник — НАХА́БНИК, а, ч., розм. Те саме, що наха́ба¹. Пані Олімпія, хоч в душі клене нахабників, все-таки .. відчиняє “салон” (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
4. нахабник — I. НАХА́БА (той, хто діє, поводиться зухвало, безцеремонно), ЗУХВА́ЛЕЦЬ, НАХА́БНИК рідко, БЕЗЧЕ́ЛЬНИК діал.; ХАМ зневажл., лайл., ХАМЛО́ підсил., ХАМЛЮ́ГА підсил., ХАМУ́ЛА підсил. (той, хто поводиться безцеремонно, з викликом, грубо). Словник синонімів української мови
5. нахабник — НАХА́БНИК, а, ч., розм. Те саме, що наха́ба¹. Пані Олімпія, хоч в душі клене нахабників, все-таки.. відчиняє "салон" (Фр., VII, 1951, 20). Словник української мови в 11 томах