нахабник
НАХА́БНИК, а, ч., розм.
Те саме, що наха́ба¹.
Пані Олімпія, хоч в душі клене нахабників, все-таки .. відчиняє “салон” (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нахабник — наха́бник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- нахабник — див. нахабний Словник синонімів Вусика
- нахабник — -а, ч., розм. Те саме, що нахаба I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нахабник — I. НАХА́БА (той, хто діє, поводиться зухвало, безцеремонно), ЗУХВА́ЛЕЦЬ, НАХА́БНИК рідко, БЕЗЧЕ́ЛЬНИК діал.; ХАМ зневажл., лайл., ХАМЛО́ підсил., ХАМЛЮ́ГА підсил., ХАМУ́ЛА підсил. (той, хто поводиться безцеремонно, з викликом, грубо). Словник синонімів української мови
- нахабник — НАХА́БНИК, а, ч., розм. Те саме, що наха́ба¹. Пані Олімпія, хоч в душі клене нахабників, все-таки.. відчиняє "салон" (Фр., VII, 1951, 20). Словник української мови в 11 томах