1. Словник української мови у 20 томах

нахабний

НАХА́БНИЙ, а, е.

Який діє зухвало, безцеремонно, порушуючи моральні норми і не зважаючи на ставлення до цього інших.

– Я думав, що маю діло з чесним, правдивим купцем, а не з нахабним, облесливим чоловіком (І. Нечуй-Левицький);

Але тепер, коли один вночі Нахабний, лютий кат панує І матір і дочку ґвалтує, Хай струни сплять, живуть мечі! (О. Олесь);

// Який виражає зухвалість, безцеремонність або свідчить про них.

Вилицювате, розбійницьке, з нахабними очима, лице його було розімліле від спеки і ліниве (Григорій Тютюнник);

Йому здавалося, що збоку любо глянути на його хвацьку ходу, набакирений берет, послухати його нахабні співи (Ю. Яновський);

// Надокучливий, уїдливий (про тварин, комах і т. ін.).

Нахабна муха.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нахабний — наха́бний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. нахабний — (хто) безцеремонний, безпардонний, хамуватий; (чин) хамський, зухвалий Словник синонімів Караванського
  3. нахабний — Безпардонний, безсовісний, безсоромітний, безсоромітник, безсоромний, безсоромник, безстидний, безстидник, безтактний, безтактовний, безцеремонний, брутальний, грубий, грубіян, грубуватий, нахаба, нахабник, нахабнуватий, неандерталець, невстидливий... Словник синонімів Вусика
  4. нахабний — -а, -е. Який діє зухвало, безцеремонно, порушуючи моральні норми і не зважаючи на ставлення до цього інших. || Який виражає зухвалість, безцеремонність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. нахабний — син. арап, шакал. Словник жарґонної лексики української мови
  6. нахабний — БЕЗСОРО́МНИЙ (про людину — який не зважає на прийняті норми стосунків між людьми, зневажає інтереси інших; про слова, вчинки, поведінку і т. ін. такої людини), БЕЗСО́ВІСНИЙ, БЕЗЛИ́ЧНИЙ діал.; НЕСО́ВІСНИЙ рідше (про людину); БЕЗБО́ЖНИЙ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  7. нахабний — Наха́бний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. нахабний — НАХА́БНИЙ, а, е. Який діє зухвало, безцеремонно, порушуючи моральні норми і незважаючи на ставлення до цього інших. — Я думав, що маю діло з чесним, правдивим купцем, а не з нахабним, облесливим чоловіком (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  9. нахабний — Нахабний, -а, -е Нахальный, наглый. Словник української мови Грінченка