нахабний
НАХА́БНИЙ, а, е. Який діє зухвало, безцеремонно, порушуючи моральні норми і незважаючи на ставлення до цього інших.
— Я думав, що маю діло з чесним, правдивим купцем, а не з нахабним, облесливим чоловіком (Н.-Лев., III, 1956, 393);
Але тепер, коли один вночі Нахабний, лютий кат панує І матір і дочку гвалтує, Хай струни сплять, живуть мечі! (Олесь, Вибр., 1958, 276);
// Який виражає зухвалість, безцеремонність.
Вилицювате, розбійницьке, з нахабними очима, лице його було розімліле від спеки і ліниве (Тют., Вир, 1964, 233);
Йому здавалося, що збоку любо глянути на його хвацьку ходу, набакирений берет, послухати його нахабні співи (Ю. Янов., II, 1954, 51).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нахабний — наха́бний прикметник Орфографічний словник української мови
- нахабний — (хто) безцеремонний, безпардонний, хамуватий; (чин) хамський, зухвалий Словник синонімів Караванського
- нахабний — Безпардонний, безсовісний, безсоромітний, безсоромітник, безсоромний, безсоромник, безстидний, безстидник, безтактний, безтактовний, безцеремонний, брутальний, грубий, грубіян, грубуватий, нахаба, нахабник, нахабнуватий, неандерталець, невстидливий... Словник синонімів Вусика
- нахабний — -а, -е. Який діє зухвало, безцеремонно, порушуючи моральні норми і не зважаючи на ставлення до цього інших. || Який виражає зухвалість, безцеремонність. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нахабний — НАХА́БНИЙ, а, е. Який діє зухвало, безцеремонно, порушуючи моральні норми і не зважаючи на ставлення до цього інших. – Я думав, що маю діло з чесним, правдивим купцем, а не з нахабним, облесливим чоловіком (І. Словник української мови у 20 томах
- нахабний — син. арап, шакал. Словник жарґонної лексики української мови
- нахабний — БЕЗСОРО́МНИЙ (про людину — який не зважає на прийняті норми стосунків між людьми, зневажає інтереси інших; про слова, вчинки, поведінку і т. ін. такої людини), БЕЗСО́ВІСНИЙ, БЕЗЛИ́ЧНИЙ діал.; НЕСО́ВІСНИЙ рідше (про людину); БЕЗБО́ЖНИЙ підсил. розм. Словник синонімів української мови
- нахабний — Наха́бний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- нахабний — Нахабний, -а, -е Нахальный, наглый. Словник української мови Грінченка