особливо

Значення в інших словниках

1. особливо — особли́во прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
2. особливо — пр., надзвичайно і пох. від ОСОБЛИВИЙ; (перш за все) передусім, насамперед; (любити) понад усе, найбільше, найпаче; (милий) дуже; (не так, як всі) інакше; ФР. зокрема, найпаче, а надто <н. особливо діти = а надто діти>. Словник синонімів Караванського
3. особливо — присл. 1》 Більше, ніж звичайно; надзвичайно. || Щонайперше, передусім, насамперед. || Понад усе; найбільше, найбільшою мірою. || Зовсім, дуже. 2》 Не так, як усі, як інші; зовсім інакше. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. особливо — хохл. (особенно) понадто понадто, найпаче, поготів, а надто Словник чужослів Павло Штепа
5. особливо — ОСОБЛИ́ВО, присл. 1. Більше, ніж звичайно; надзвичайно. Їй було якось особливо весело і легко сьогодні на душі (М. Коцюбинський); Тарас Григорович почав тихенько підспівувати, повторюючи знайомі з дитинства і тому особливо дорогі слова (З. Словник української мови у 20 томах
6. особливо — НАСА́МПЕРЕД (у першу чергу, перш за все, перед кимось або чимось іншим), ПЕРЕДУСІ́М, ПЕРЕДОВСІ́М, СПОЧА́ТКУ, СПЕ́РШУ (СПЕРШ), ПЕ́РШЕ (ПЕРШ) рідше, ПОПЕ́РЕДУ (ПОПЕРЕ́Д), РАНІ́ШЕ (РАНІ́Ш), НАЙПЕ́РШЕ (НАЙПЕ́РШ) підсил., ЩОНАЙПЕ́РШЕ підсил. Словник синонімів української мови
7. особливо — ОСОБЛИ́ВО, присл. 1. Більше, ніж звичайно; надзвичайно. В 1895 році було особливо багато робітничих страйків (Ленін, 2, 1969, 108); Їй було якось особливо весело і легко сьогодні на душі (Коцюб. Словник української мови в 11 томах