парубчина

Значення в інших словниках

1. парубчина — парубчи́на іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
2. парубчина — -и, ч. Те саме, що парубок. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. парубчина — ПАРУБЧИ́НА, и, ч., розм. Те саме, що па́рубок 1. Зорі сяють, серед гаю Дівчата співають, А дівчину парубчина Давно виглядає (з народної пісні); Коні рушили, і за кілька хвилин я дізнався... Словник української мови у 20 томах
4. парубчина — ХЛО́ПЕЦЬ (молодий чоловік), ЮНА́К, ПА́РУБОК, МОЛОДИ́К, МОЛОДЕ́ЦЬ, КОЗА́К, ХЛОПЧИ́НА розм., ХЛОП'Я́ГА розм., ХЛОПІ́ЙКО розм., ПАРУБЧИ́НА розм., ПАРУБ'Я́ розм., ПАРУБЧИ́СЬКО розм., ПА́РОБОК діал., ПАРУБІ́ЙКА діал., ПАРУБІКА діал., ЛЕ́ГІНЬ діал. Словник синонімів української мови
5. парубчина — ПАРУБЧИ́НА, и, ч., розм. Те саме, що па́рубок 1. Зорі сяють, серед гаю Дівчата співають, А дівчину парубчина Давно виглядає (Пісні та романси.., II, 1956, 143); Він спитав парубчину, чи не тут, бува, мешкає (Коцюба, Нові береги, 1959, 390). Словник української мови в 11 томах
6. парубчина — Парубчи́на, -ни м. = парубок. А дівчину парубчина давно виглядає. О. 1861. XI. 42. Словник української мови Грінченка