потолочити

Значення в інших словниках

1. потолочити — потоло́чи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. потолочити — -очу, -очиш, док., перех. Прим'яти, затоптати, витоптати ногами, копитами і т. ін. (перев. траву, хліб тощо). || Потоптати ногами, завдаючи пошкоджень. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. потолочити — ПОТОЛО́ЧИ́ТИ, о́чу́, о́чиш, док., що. Прим'яти, затоптати, витоптати ногами, копитами і т. ін. (перев. траву, хліб тощо). Та щоб тую стежку курява закрила Або тая стежка зіллячко вродила, Щоб було видно, хто по її ходить, Хоча пройде нишком... Словник української мови у 20 томах
4. потолочити — ТОПТА́ТИ (приминати ногами під час ходьби, бігання; м'яти ногами), РОЗТО́ПТУВАТИ, ЗАТО́ПТУВАТИ, СТО́ПТУВАТИ, ПІДТО́ПТУВАТИ, ПРИТО́ПТУВАТИ, ПРИТО́ВКУВАТИ розм.; ЧАВИ́ТИ, РОЗЧА́ВЛЮВАТИ, ДАВИ́ТИ, ЧАВУ́ЧИТИ розм. Словник синонімів української мови
5. потолочити — Потоло́чити, -ло́чу, -ло́чиш, -чать Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. потолочити — ПОТОЛО́ЧИ́ТИ, о́чу́, о́чиш, док., перех. Прим’яти, затоптати, витоптати ногами, копитами і т. ін. (перев. траву, хліб тощо). Та щоб тую стежку курява закрила Або тая стежка зіллячко вродила, Щоб було видно, хто по її ходить... Словник української мови в 11 томах
7. потолочити — Потолочити, -чу, -чиш гл. Измять траву, хлѣбъ, постель. Не дав Бог жабі хвоста, а то б усю траву потолочила. Ном. № 3828. Та не стели білої постелі, — потолочать. Мил. 118. Словник української мови Грінченка