1. Словник української мови у 20 томах

потолочити

ПОТОЛО́ЧИ́ТИ, о́чу́, о́чиш, док., що.

Прим'яти, затоптати, витоптати ногами, копитами і т. ін. (перев. траву, хліб тощо).

Та щоб тую стежку курява закрила Або тая стежка зіллячко вродила, Щоб було видно, хто по її ходить, Хоча пройде нишком – зілля потолочить (М. Костомаров);

Враз у прогалину на бур'яни як стрибне бузівок – потолочив їх (А. Головко);

// Потоптати ногами, завдаючи пошкоджень.

Вирвавши кумові з руки картку, потолочив [Прокіп] її ногами (Марко Черемшина);

[Ніна (кидає танцювати):] Ти мені геть ноги потолочиш. Мабуть, ти осліп від .. ненависті? (Л. Дмитерко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потолочити — потоло́чи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. потолочити — див. топтати Словник синонімів Вусика
  3. потолочити — -очу, -очиш, док., перех. Прим'яти, затоптати, витоптати ногами, копитами і т. ін. (перев. траву, хліб тощо). || Потоптати ногами, завдаючи пошкоджень. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. потолочити — ТОПТА́ТИ (приминати ногами під час ходьби, бігання; м'яти ногами), РОЗТО́ПТУВАТИ, ЗАТО́ПТУВАТИ, СТО́ПТУВАТИ, ПІДТО́ПТУВАТИ, ПРИТО́ПТУВАТИ, ПРИТО́ВКУВАТИ розм.; ЧАВИ́ТИ, РОЗЧА́ВЛЮВАТИ, ДАВИ́ТИ, ЧАВУ́ЧИТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. потолочити — Потоло́чити, -ло́чу, -ло́чиш, -чать Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. потолочити — ПОТОЛО́ЧИ́ТИ, о́чу́, о́чиш, док., перех. Прим’яти, затоптати, витоптати ногами, копитами і т. ін. (перев. траву, хліб тощо). Та щоб тую стежку курява закрила Або тая стежка зіллячко вродила, Щоб було видно, хто по її ходить... Словник української мови в 11 томах
  7. потолочити — Потолочити, -чу, -чиш гл. Измять траву, хлѣбъ, постель. Не дав Бог жабі хвоста, а то б усю траву потолочила. Ном. № 3828. Та не стели білої постелі, — потолочать. Мил. 118. Словник української мови Грінченка