присішок

Значення в інших словниках

1. присішок — присі́шок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. присішок — -шка, ч. 1》 розм. Дерев'яна підпірка. 2》 заст. Стовпчик із розвилкою на кінці, в яку вкладають горизонтальну деревину (перев. при спорудженні клуні, сараю, повітки тощо). 3》 тільки мн., заст. Стремена. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. присішок — ПРИСІ́ШОК, шка, ч. 1. розм. Дерев'яна підпірка. На його плечі знову навалились незміряна велич і краса довколишньої природи і жалюгідна мізерія життя людського: похилені, підперті присішками хати з чорними стріхами, порослими зеленим мохом (П. Колесник). Словник української мови у 20 томах
4. присішок — ПІДПО́РА (предмет, яким підпирають що-небудь), ПІДПІ́РКА, ОПО́РА, ПІДПЕРТЯ́ розм., ПІДСТА́ВКА розм.; ПРИСІ́ШОК розм. (дерев'яна); ПІДКІ́С спец. (брус, який ставлять навскоси). Словник синонімів української мови
5. присішок — Присі́шок, -шка; -сі́шки, -шків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. присішок — ПРИСІ́ШОК, шка, ч. 1. розм. Дерев’яна підпірка. На його плечі знову навалились незміряна велич і краса довколишньої природи і жалюгідна мізерія життя людського: похилені, підперті присішками хати з чорними стріхами, порослими зеленим мохом (Кол., Терен.. Словник української мови в 11 томах
7. присішок — Присішок, -шка м. 1) Подпорка. Лебед. у. 2) Столбикъ съ развилиной на концѣ, въ которую помѣщается горизонтальное бревно (при постройкѣ сарая). Чуб. VII. 393. 3) мн. присішки. Въ думѣ — стремена. Словник української мови Грінченка