ревнивий

Значення в інших словниках

1. ревнивий — ревни́вий прикметник Орфографічний словник української мови
2. ревнивий — Який ревнує, ЯК ІМ. ревнивець; (до щастя інших) ЗАЗДРИЙ; КН. ревний. Словник синонімів Караванського
3. ревнивий — -а, -е. 1》 Схильний до ревнощів (у 1 знач.), охоплений ними. || Який виражає ревнощі, сповнений або викликаний ними. 2》 розм., рідко. Схильний до заздрощів; заздрісний у чому-небудь. || Який виражає заздрість до успіхів іншої людини. 3》 книжн., рідко. Дуже старанний, ретельний, завзятий; ревний. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ревнивий — РЕВНИ́ВИЙ, а, е. 1. Схильний до ревнощів (у 1 знач.), охоплений ними. – То любиш? Говори, як на духу, бо я ревнивий. – Дуже! – з почуттям і посміхом говорить молодиця (М. Словник української мови у 20 томах
5. ревнивий — СТАРА́ННИЙ (який уважно виконує щось, чесно ставиться до своїх обов'язків), РЕТЕ́ЛЬНИЙ, СУМЛІ́ННИЙ, ДБАЙЛИ́ВИЙ, ЗАПОПА́ДЛИВИЙ, ЗАПОПА́ДНИЙ, ПИ́ЛЬНИЙ, АКУРА́ТНИЙ, СПРА́ВНИЙ, СО́ВІСНИЙ, ДОБРОСО́ВІСНИЙ, РЕ́ВНИЙ підсил., ПИЛЬНОВИ́ТИЙ, РЕВНИ́ВИЙ підсил. Словник синонімів української мови
6. ревнивий — РЕВНИ́ВИЙ, а, е. 1. Схильний до ревнощів (у 1 знач.), охоплений ними. — То любиш? Говори, як на духу, бо я ревнивий. — Дуже! — з почуттям і посміхом говорить молодиця (Стельмах, І, 1962, 482); Вона не належить до тих ревнивих жінок, що на вечірках... Словник української мови в 11 томах
7. ревнивий — Ревнивий, -а, -е Ревнивый; придирчивый. Чуб. V. 604. Мил. 145. Тільки дав мені Бог да ревнивого мужа. Чуб. V. 565. В мене свекруха ревнива, ще й до ділечка лінива. Чуб. V. 691. Словник української мови Грінченка