1. Словник української мови у 20 томах

ревнивий

РЕВНИ́ВИЙ, а, е.

1. Схильний до ревнощів (у 1 знач.), охоплений ними.

– То любиш? Говори, як на духу, бо я ревнивий. – Дуже! – з почуттям і посміхом говорить молодиця (М. Стельмах);

Вона не належить до тих ревнивих жінок, що на вечірках, як кліщ, біля чоловіка (Яків Баш);

// Який виражає ревнощі, сповнений або викликаний ними.

Він сидів за столом мовчки, схиливши голову над тарілкою, але пильним і ревнивим поглядом увесь час стежив за своєю дружиною й Карпом (А. Шиян);

І відчуття провини перед нею, і цікавість ревнива гнали графа в кімнату дружини (Іван Ле).

2. розм. Схильний до заздрощів; заздрісний у чому-небудь.

Як і більшість гітлерівських генералів, Веллер був ревнивим в питаннях особистої влади (Ю. Бедзик);

// Який виражає заздрість до успіхів іншої людини.

В розмовах і суперечках минули останні тренування. Ревнивим поглядом стежили юнаки й дівчата одне за одним (В. Собко).

3. рідко. Дуже старанний, ретельний, завзятий; ревний.

Ганяють голубів аматори ревниві (М. Рильський);

Коли Катерина знову спитала його, про що він думає, відповів голосом ревнивого господаря: – Піду на греблю, довідаюсь, як там (Г. Коцюба).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ревнивий — ревни́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. ревнивий — Який ревнує, ЯК ІМ. ревнивець; (до щастя інших) ЗАЗДРИЙ; КН. ревний. Словник синонімів Караванського
  3. ревнивий — див. заздрісний Словник синонімів Вусика
  4. ревнивий — -а, -е. 1》 Схильний до ревнощів (у 1 знач.), охоплений ними. || Який виражає ревнощі, сповнений або викликаний ними. 2》 розм., рідко. Схильний до заздрощів; заздрісний у чому-небудь. || Який виражає заздрість до успіхів іншої людини. 3》 книжн., рідко. Дуже старанний, ретельний, завзятий; ревний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ревнивий — СТАРА́ННИЙ (який уважно виконує щось, чесно ставиться до своїх обов'язків), РЕТЕ́ЛЬНИЙ, СУМЛІ́ННИЙ, ДБАЙЛИ́ВИЙ, ЗАПОПА́ДЛИВИЙ, ЗАПОПА́ДНИЙ, ПИ́ЛЬНИЙ, АКУРА́ТНИЙ, СПРА́ВНИЙ, СО́ВІСНИЙ, ДОБРОСО́ВІСНИЙ, РЕ́ВНИЙ підсил., ПИЛЬНОВИ́ТИЙ, РЕВНИ́ВИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  6. ревнивий — РЕВНИ́ВИЙ, а, е. 1. Схильний до ревнощів (у 1 знач.), охоплений ними. — То любиш? Говори, як на духу, бо я ревнивий. — Дуже! — з почуттям і посміхом говорить молодиця (Стельмах, І, 1962, 482); Вона не належить до тих ревнивих жінок, що на вечірках... Словник української мови в 11 томах
  7. ревнивий — Ревнивий, -а, -е Ревнивый; придирчивый. Чуб. V. 604. Мил. 145. Тільки дав мені Бог да ревнивого мужа. Чуб. V. 565. В мене свекруха ревнива, ще й до ділечка лінива. Чуб. V. 691. Словник української мови Грінченка