1. Словник синонімів Вусика

розпусник

Аморальний, бабич, бабій, бабник, баболюб, бахур, бахуруватий, безпутний, блудень, блудливець, блудливий, блудник, блудняк, блудяга, блудяжка, блудь, буцехвіст, волоцюга, вуличний, ґвалтівник, гріховод, гріховода, гріховодник, гріхоплут, гріхотворець, гуляка, гулянда, гулящий, гульвіса, гультіпака, гультяй, жирун, каламутник, курваль, курвалькуватий, курвач, курвій, курвінець, ласота (діал.), мандрьоха, мартопляс, многоженець, потіпака, потіпаха, проститут, розбещений, розбещувач, розгуляний, розгульний, розпадлючений, розпаскуджений, розпутний розпутник, розсобачений, скурвай, скурваль, скурвий, стулигуз, тягайло, хабаль, хтивий, шалавий, шалавний, шалавник, шалобродний, шалобродник

Фразеологічні синоніми: берега пустився; за бабою й до чорта на роги полізе; за спідницями бігає; ласий до адамових реберець; ласий до спідниць; ласий до хвартухів; ловець двоногих овець; розмишляє хвостом; собаче весілля гуляє; ступає на гріховодну стежку; у кропиві шлюб брав; шукає кошачої любові

Приповідки: Знать по очах, що гуляє по ночах. Де став, там і пристав. Лелека, що літа далеко. У гріхах, як у реп'яхах. Болять старі кості за гріхи молодості. Пішов у чортову шкуру. Спарувати й чорту подарувати. Старий кіт, а масло любить! Сивина в голову, а біс у ребро

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. розпусник — розпу́сник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. розпусник — Блудник, потіпаха, волоцюга, з. публіка, як ім. придзиґльований, п! ГРІШНИК; п. ф. РОЗПУСНИЦЯ, блудниця і всі п. ф. від РОЗПУСНИК; вул. халява. Словник синонімів Караванського
  3. розпусник — -а, ч. Той, хто зневажає норми моралі, веде аморальний спосіб життя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розпусник — РОЗПУ́СНИК, а, ч. Той, хто зневажає норми моралі, веде аморальний спосіб життя. Доротті немов і не помітила його зажерливого погляду розпусника (Іван Ле); Я .. знала, що вона [журналістка] просто їде до свого любовника – він, здається тайний розпусник (М. Словник української мови у 20 томах
  5. розпусник — РОЗПУ́СНИК (розпусний чоловік), РОЗПУ́ТНИК, БЕЗПУ́ТНИК розм., ПОТІПА́ХА (ПОТІПА́КА) лайл.; ГРІХОВО́ДНИК розм., ГРІХОВО́ДА розм., БА́ХУР лайл., БЛУДНИ́К заст. (той, хто веде розпусне статеве життя). Словник синонімів української мови
  6. розпусник — Розпу́сник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. розпусник — РОЗПУ́СНИК, а, ч. Той, хто зневажає норми моралі, веде аморальний спосіб життя. Доротті немов і не помітила його зажерливого погляду розпусника (Ле, В снопі.., 1960, 207); Він тут що хоче, те й робить, розпусник такий… (Добр., Очак. розмир, 1965, 26). Словник української мови в 11 томах