рунь

Значення в інших словниках

1. рунь — рунь іменник жіночого роду сходи посівів Орфографічний словник української мови
2. рунь — -і, ж., поет. Те саме, що руна III. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. рунь — РУНЬ, і, ж., поет. Те саме, що ру́на³. [Мавка:] Іди, поглянь, чи в полі рунь зазеленіла (Леся Українка); Восени нас тішить далеч синя І рунь на полі сходить молода (М. Рильський). Словник української мови у 20 томах
4. рунь — I. СХО́ДИ мн. (перші паростки перев. посіяних рослин, що вийшли на поверхню ґрунту), ПОСІ́В розм.; ВРУ́НА мн., РУ́НА мн., РУНЬ поет. (молоді густі сходи); ПРО́РІСТЬ (густі сходи злакових або молоді пагони різних рослин). Словник синонімів української мови
5. рунь — РУНЬ, і, ж., поет. Те саме, що ру́на³. [Мавка:] Іди, поглянь, чи в полі рунь зазеленіла (Л. Укр., III, 1952, 205); Восени нас тішить далеч синя І рунь на полі сходить молода (Рильський, III, 1961, 306). Словник української мови в 11 томах