славний

Значення в інших словниках

1. славний — сла́вний прикметник Орфографічний словник української мови
2. славний — с. СЛАВЕТНИЙ; (шлях) героїчний, звитяжний; (чим) відомий, знаний, с. уславлений; (хлопець) П. гарний, симпатичний, приємний; п! ХВАЛЬНИЙ. Словник синонімів Караванського
3. славний — поет. славен, -вна, -вне. 1》 Який уславив себе чим-небудь, має велику славу; знаменитий. || Який відзначається героїчними ділами, подвигами і т. ін. || у знач. ім. славний, -ного, ч. Людина, яка здобула собі славу, прославилася. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. славний — СЛА́ВНИЙ, поет. СЛА́ВЕН, вна, вне. 1. Який уславив себе чим-небудь, має велику славу; знаменитий. Від далекого логова опришків ледве доносяться звуки пісні. Все про нього, все про славного, вічно пам'ятного героя Гуцульщини Олексу Довбуша (Г. Словник української мови у 20 томах
5. славний — ВИДАТНИ́Й (який виділяється серед інших якими-небудь надзвичайними рисами, якостями, особливостями), ВИЗНАЧНИ́Й, ВЕЛИ́КИЙ, БЛИСКУ́ЧИЙ підсил., ВІДО́МИЙ, ЧІ́ЛЬНИЙ, ЗНАМЕНИ́ТИЙ підсил., СЛА́ВНИЙ підсил., ЗНА́НИЙ рідше. Словник синонімів української мови
6. славний — СЛА́ВНИЙ, поет. СЛА́ВЕН, вна, вне. 1. Який уславив себе чим-небудь, має велику славу; знаменитий. Від далекого логова опришків ледве доносяться звуки пісні. Все про нього, все про славного, вічно пам’ятного героя Гуцульщини Олексу Довбуша (Хотк. Словник української мови в 11 томах