славний

СЛА́ВНИЙ, поет. СЛА́ВЕН, вна, вне.

1. Який уславив себе чим-небудь, має велику славу; знаменитий.

Від далекого логова опришків ледве доносяться звуки пісні. Все про нього, все про славного, вічно пам'ятного героя Гуцульщини Олексу Довбуша (Г. Хоткевич);

Повернувшись після госпіталю в полк, Сагайда був неприємно вражений, що його ротою – славною ротою Брянського! – тепер командує якийсь Кармазин (О. Гончар);

– О Дніпре, Дніпре, мій Славуто, Широк і славен ти єси, Чи вбито князя, а чи скуто, Мене до нього занеси (А. Малишко);

// Який відзначається героїчними ділами, подвигами і т. ін.

Згадалось старому життя його славне: і тихі щасливі дитячії літа, і славні козацькії справи, літа неволі тяжкої (Дніпрова Чайка);

// у знач. ім. сла́вний, ного, ч. Людина, яка здобула собі славу, прославилася.

Не завидуй і славному: Славний добре знає, Що не його люди люблять, А ту тяжку славу, Що він тяжкими сльозами Вилив на забаву (Т. Шевченко).

2. Широко відомий, популярний.

Тим шляхом, що, звившись гадюкою, пославсь од великого села Пісок аж до славного колись Ромодана, – йшов молодий чоловік (Панас Мирний);

Батько був славний коваль на всі околишні села (І. Франко);

Ввечері того дня відбувався концерт славного піаніста (О. Кобилянська);

// ким, чим. Який добре відомий ким-, чим-небудь.

З Шавниці їздять гуляти в околишні місця, славні своєю красою (І. Нечуй-Левицький);

Славний той міст знаменитими чотирма вороними бронзовими кіньми (Остап Вишня);

Київ славен своїми чудовими людьми (з газ.).

3. Який викликає симпатію; гарний.

Таке славне дитяточко, веселе й здорове (Марко Вовчок);

– Ось Гай був... Такий славний хлопчина... Молодий, моторний, совісний такий (О. Гончар);

Дядько мій, Микита-чорнокнижник, Швець і мрійник, славний чоловік, Все життя розповідав про ніжність, Хоч її не бачив цілий вік (А. Малишко);

// Який виражає симпатію.

Уважно дивиться [Роман] на дівчину, посміхається їй... Яка гарна усмішка, які славні очі в нього... (М. Стельмах).

4. Який дає задоволення, радість; приємний.

Було се ранком, – ранок славний, ясний, пахучий: уночі дощ перепав (Марко Вовчок);

Славний обід у тітки. Простий.., але такий смачний, що як згадаєш, то й слину ковтнеш (М. Коцюбинський);

Славна Київська осінь! (М. Терещенко);

// Дуже добрий.

– Коли чумакував, була в мене славна пара круторогих (М. Стельмах).