спочин

Значення в інших словниках

1. спочин — спочи́н іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
2. спочин — -у, ч., розм. Те саме, що спочинок. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спочин — СПОЧИ́Н, у, ч., розм. Те саме, що спочи́нок. Добраніч вам хоч на хвилину; Ми будем стрижами спочину До перших променів зорі... (М. Старицький). (1) Без спочи́ну – те саме, що Без спочи́нку (див. спочи́нок). Голуб летить і летить без спочину (Я. Словник української мови у 20 томах
4. спочин — ВІДПОЧИ́НОК (відновлення сил після втоми, припинення праці, руху тощо), СПОЧИ́НОК, ВІДПОЧИ́Н рідко, ВІДПОЧИ́ВОК розм., СПОЧИ́Н розм., СПОЧИ́ВОК розм., СПОЧИ́В розм., ОПОЧИ́НОК заст., ОПОЧИ́ВОК заст., ОПОЧИ́ВКА заст., ВІ́ДДИХ діал. Словник синонімів української мови
5. спочин — СПОЧИ́Н, у, ч., розм. Те саме, що спочи́нок. Добраніч вам хоч на хвилину; Ми будем стрижами спочину До перших променів зорі… (Стар., Поет. тв., 1958, 195); Не до спочину в колгоспі — по всій країні йдуть жнива! (Шпорта, Твої літа, 1950, 36). Словник української мови в 11 томах
6. спочин — Спочин, -ну м. = спочив. Словник української мови Грінченка