старіти

Значення в інших словниках

1. старіти — ста́рі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. старіти — Старітися, старішати, робитися старим <�старшим>, о. іти з літ; (- моди) застарівати; док. ПОСТАРІТИ, ф. підтоптатися. Словник синонімів Караванського
3. старіти — СТА́РІ́ТИ, ста́рі́ю, ста́рі́єш, недок. 1. Ставати старим (у 1, 4 знач.) або старішим. [Храпко:] Та вже, правду кажучи, – і старіти потроху я став, одставати почав (Панас Мирний); – Мариня, видно, вже зовсім старіє... Словник української мови у 20 томах
4. старіти — старію, старієш, недок. 1》 Ставати старим (у 1, 3 знач.) або старішим. 2》 Ставати застарілим. 3》 спец. Змінювати свої форми і властивості під впливом різних фізико-хімічних умов або з бігом часу. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. старіти — ПОСТА́РІ́ТИ (стати старим, старшим), ПОСТАРІ́ШАТИ, ЗІСТА́РІТИ (ЗСТА́РІТИ), ПОСТА́РИТИСЯ, ЗІСТА́РІТИСЯ (ЗОСТА́РІТИСЯ) (ЗСТА́РІТИСЯ) розм., ЗІСТА́РИТИСЯ (ЗОСТА́РИТИСЯ) (ЗСТА́РИТИСЯ) розм., ПОСТА́РІ́ТИСЯ розм., ПРИСТА́РІТИ розм., ПРИСТА́РІТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
6. старіти — СТА́РІ́ТИ, ста́рі́ю, ста́рі́єш, недок. 1. Ставати старим (у 1, 3 знач.) або старішим. [Xрапко:] Та вже, правду кажучи, — і старіти потроху я став, одставати почав (Мирний, V, 1955, 171); — Мариня, видно, вже зовсім старіє... Словник української мови в 11 томах
7. старіти — Старіти, -рію, -єш гл. Старѣть, стариться. Чоловік старіє, а чортяка під бік. Ном. № 8694. Словник української мови Грінченка