Ізяслав Ярославич

1024-78, вел. кн. київський із 1054, син Ярослава Володимировича (Мудрого); 1054-72 співправитель Русі разом з братами Святославом і Всеволодом; двічі вигнаний з Києва: 1068-69 під час повстання киян, 1073-77 — братами; повертав владу за допомогою пол. кн. Болеслава II Сміливого; один з укладачів Правди Ярославичів; загинув у міжусобній війні з синами Святослава.